Навігація

 

18.07.2017

Нарис про Катерину Чобан, працівницю Берегометського лісомисливського господарства

Ось уже понад 10 років сумлінно трудиться у лісопильному цеху ця працьовита та скромна жіночка. Ще молода літами, та за плечима чимало болі і тривог: доля не раз випробовувала її на міцність і силу духу. Витримала, не зламалася і надалі продовжує старанно працювати, спочатку верстатницею, а тепер транспортувальницею лісопродукції.

Катерина Чобан змалку привчилася до будь-якої роботи і завжди прагнула виконати все на совість. Позмінно спішила у свій рідний цех та разом з чоловіком Іваном виховувала двох синів - соколів Григорія та Миколу, давала раду чималому господарству. Біда прийшла неждано: захворів старший Григорій. Скільки ночей не спала та слів виплакала, поки лікувався та переніс складну операцію. Всім колективом тоді допомагали їй збирати гроші та підтримували добрим словом, за що й понині щиро дякує і адміністрації, і профкому та добрим небайдужим людям. Григорій поволі повернувся до нормального життя/ молодий організм справився з хворобою/ , та горе не забуло стежку до їхньої оселі - ось уже два роки як не стало господаря дому. Знову болі й тривоги, знову на допомогу прийшли небайдужі люди та колеги по роботі.

Та життя триває, і що б не було угодно Богу, з тим треба змиритися і дякувати за все. Саме за таким принципом і живе наша Катерина. Щоранку спішить у свій рідний цех, а з нею й сини - соколи Григорій та Микола, які трудяться стропальниками у лісмисливгоспі. Тішиться, що старший син уже привів у дім невістку та мріє про внучат, молиться за добру долю меншого Миколи. А ще за вічний спокій у потойбіччі свого Івана, з яким прожили душа в душу.

У вільний від роботи час Катерина Чобан радо займається квітникарством. Скільки тієї квіткової краси у неї, що не злічити. Радо ділиться насінням та паростками з такими ж любителями цієї краси, особливо любить розводити фіалки. А ще постійно на роботу приносить квіти, чим створює гарний настрій своїм колегам. Каже, що душею відпочиває, доглядаючи за своїми улюбленими кімнатними рослинами та квітами на клумбах, про розмаїття яких дбає постійно. Тому й немає часу на погані думки та легше переживається гіркота втрат та вибрики долі.

- Квіти потребують уваги та догляду, а також індивідуального підходу, вони розуміють інтонацію голосу, тож я зними часто розмовляю, коли хвалю, а коли й сварю,- каже моя співрозмовниця.

Як добре, що поруч з нами є такі люди, котрі, незважаючи на щоденні клопоти та життєві негаразди, віднаходять час і сили для створення такої неповторної краси, завдяки якій світ стає трішечки кращим. І тут згадались слова «Краса врятує світ!». Так і є, особливо якщо ця краса народжена в глибині люблячого материнського серця.

…Незабаром обідня перерва. Як завжди зберуться лісопильщики у своїй побутовій нещодавно відремонтованій кімнаті, а вона наповнена запахом свіжих квітів, які знову принесла ця прекрасна жінка - трудівниця.

Прес – служба Берегометського ДЛМГ.

АРХІВ НОВИН