Навігація

 

ЗМІ ПРО НАС

 

 

 

Карпати втрачають ялину


Кожен п’ятий гектар смерічників перетворився на сухостій, що загрожує лісовими пожежами

Здалеку ялинники, що всихають, схожі на сірі плями, які вразили живий соковито-зелений килим Карпатських гір. Зблизька мертвий ліс жахає могильною (майже у прямому сенсі) тишею, яку порушує скрипіння всохлих стовбурів і тріск почорнілих голих гілок із клаптями буро-сірої хвої.

Масове всихання ялинників (у Карпатах їх ще називають смерічниками) набуло в усій Європі катастрофічного розмаху з 2003 року. Науковці визнали його надзвичайною ситуацією, спричинену природними чинниками. Під загрозою успішне виконання лісом не тільки екологічних, а й економічних та соціальних функцій. Ми втрачаємо цінну деревину, що має високу вартість і стабільно високий ринковий попит. Бук, який замінює ялину, не має такого попиту в деревопереробників. Брак збуту деревини ставить під загрозу робочі місця для місцевого населення в Українських Карпатах.

Головний ворог — еколог?

Кілька поспіль надзвичайно спекотних років з мінімальним рівнем опадів підкосили певною мірою всі види дерев: сохне дуб, бук, сосна. Але найсутужніше прийшлося основній лісовій породі Карпат ялині, яка замість звичного їй помірно-прохолодного біокліматичного поясу враз опинилася під парниковим ковпаком. Розташована переважно на схилах із щебенистими ∂рунтами, ялина з її поверхневою кореневою системою не витримала удару.

До стихійного лиха доклалась і людська рука. Чималу територію всіх Карпат, не тільки українських, займають нині похідні ялинники. Штучно їх почали насаджувати ще у XVIII столітті, особливо активно — у 1960-ті. Садили ялину монокультурними масивами не в її природному ареалі, а там, де мали б буяти ялиново-ялицево-букові чи змішані дубові ліси. Такі підходи до лісокористування визначали економічні чинники: народне господарство терміново потребувало великих обсягів ділової деревини, яку могла дати тільки ялина. Хто ж знав, що у ХХІ столітті буде глобальне потепління?

— Головна помилка була в тому, що насіння ялини для заліснення наших Карпат не з нашої землі. Його завезли свого часу австрійські лісівники з Альп, — пояснює заступник директора Інституту природничих наук Прикарпатського національного університету доктор сільськогосподарських наук Юрій Шпарик. — Ситуація з ялинниками вчить нас, що орієнтуватися потрібно на природне відновлення лісів.

Услід за генетично ослабленими похідними ялинниками, які ще й потерпають від деревних хвороб, шкідників і буревіїв, останніми роками почали всихати й корінні ялинники, що століттями росли в наших Карпатах. За результатами досліджень, на окремих ділянках на висоті 1400 метрів над рівнем моря всихає до 40% дерев ялини в корінних деревостанах. Це цілковито підтверджує тезу про першозначущість кліматичних причин всихання ялини — осередки сухостою прив’язані до умов зі складним гідрологічним режимом: круті схили, щебенисті або мілкі грунти.

Нині ялина всихає на 35,6 тисячі гектарів лісових земель, що у віданні Держлісагентства України: нізащо пропадає 14,2 мільйона кубічних метрів деревини. Проте загальний масштаб катастрофи визначити важко, оскільки величезні масиви вражених ялинників — на землях природно-заповідного фонду, де їх повністю не обліковують. Ефективні лісогосподарські заходи задля збереження нормального санітарного стану лісів там проводять вряди-годи: старі й хворі деревостани не вилучають, молоді не насаджують. У результаті частка ялинових молодняків у лісах ПЗФ зменшилася до 10—12% проти нормативних 33%. Нестача санітарно-оздоровчих заходів спричиняє всихання дерев, розростання патологічних осередків, що ще більше прискорює катастрофу з ялинниками (саме та парадоксальна ситуація, коли екологи зі своїми охоронно-заборонними методами стають природі чи не головними ворогами).

Всихання ялинових (смерекових) насаджень прогресує на об’єктах ПЗФ. Не в останню чергу саме через недолугу лісову політику на природно-заповідних землях його площа збільшилась за останні роки майже вдвічі. Найбільше потерпають старі деревостани, вилучені з користування, де десятками років не проводили лісогосподарські заходи.

Бук швидко завойовує територію

— Боротися із цим загрозливим явищем можна тільки шляхом проведення фахівцями лісогосподарської справи санітарно-оздоровчих заходів за передовими технологіями ведення лісового господарства: вирубувати сухостій, замінювати прості за складом деревостани на мішані через природне, штучне і комбіноване лісовідновлення, — пояснює директор УкрНДІгірлісу (м. Івано-Франківськ) професор Василь Парпан.

За результатами багаторічних науково-дослідних робіт провідні науковці Українського НДІ гірського лісівництва ім. П. Пастернака та Національного лісотехнічного університету України розробили практичні Рекомендації з ведення лісового господарства у похідних ялинниках Українських Карпат. Схвалений Держлісагентством збірник рекомендацій з приводу збалансованого ведення лісового господарства у Карпатському регіоні озброює лісівників знаннями про всі види рубок під час лісогосподарських робіт і санітарно-оздоровчих заходів, зокрема рубки догляду і переформування у ялинниках, що всихають.

Важливе запитання, яке турбує лісівників: що садити на місці ялинників? — По-перше, не треба панікувати, — зазначає Юрій Шпарик. — На більшості лісових і навіть не лісових площ у Карпатах ліс відновиться природним шляхом. Це ми добре бачимо на космічних знімках покинутих полонин, які дедалі більше заростають чагарниками, поодинокими деревами. Питання тільки в тому, яким буде породний склад цих лісів і за який час вони виростуть. Якщо все-таки ухвалено рішення садити ліс (створювати лісові культури), то все залежить від категорії лісової ділянки, тобто від її призначення.

Він зауважує: на об’єктах природно-заповідного фонду природа врешті сама врегулює ситуацію. Але тоді про їхній туристичний потенціал і рекреаційно-оздоровче значення треба буде надовго забути — ми отримаємо хащі, що розрослися самі собою. В експлуатаційних лісах, призначених для постачання народному господарству ділової деревини, треба садити породи, які дають товарну деревину: модрину, дугласію або ялину. Безумовно, ялину потрібно культивувати, наприклад на плантаціях, бо можемо її зовсім втратити. Уже тепер у нас Карпати не ялинові, а букові. Бук швидко завойовує територію. Але в господарському сенсі він менш цінний за ялину, яка дає основну промислову деревину. Може скластися ситуація, що вже через 30—50 років не матимемо ялинової деревини. Із чого тоді пилятимуть дошки?!

Що стосується модрини, то, за словами науковця, вона справді дає великий приріст, високоякісну деревину і стійка до змін клімату. Але це не місцева порода, хоч колись давно вона, можливо, й росла природним шляхом у високогір’ї Карпат. У Ясінянському лісгоспі, що на Закарпатті, збереглися старовікові природні модринники. Але масове культивування модринових культур може в перспективі створити ситуацію, подібну до нинішньої зі всиханням ялини.

Одне слово, що і як вирощувати — це питання окремого лісогосподарського підприємства, керівництво якого ухвалюватиме рішення з урахуванням умов на певній лісовій ділянці. Породні склади лісових культур чи природного відновлення потрібно проектувати відповідно до типу і категорії лісів, тобто їхнього призначення. У розроблених в УкрНДІгірлісом рекомендаціях передбачено різні умови та можливості для ведення лісового господарства в ялинниках. А далі справа за службами лісгоспів, тобто за спеціалістами з лісовпорядкування, лісозахисту, а також за екологічною інспекцією.

ДО РЕЧІ

Найкраще насіння — з рідної землі

На Буковині найменше ялинникового сухостою — 3,9%, хоч ялинників стільки само, як на Львівщині, — по 11% загальної площі земель лісогосподарського призначення. Як наголошують науковці з УкрНДІгірлісу, річ не тільки у кліматичних відмінностях регіонів. Буковинські лісівники ведуть лісівничу справу так, що 72% лісів відновлюється природним шляхом відповідно до корінного типу. Такого високого показника більше немає ніде в Україні. Штучною посадкою відновлюють хіба що дубові ліси. В інших, зокрема смерекових, — природне оновлення, що забезпечує зростання стійкого здорового лісу.

До того ж вчасно проведені санітарно-оздоровчі рубки забрали сухостій: у 2010—2013 роках проведено заміну похідних ялинників на площі понад 1700 гектарів. Тепер тут підростають молоді дерева.

Світлана ІСАЧЕНКО, «Урядовий кур’єр», 27.05.2014

Анатолій Ковальський: «Лісівники Буковини віддали на АТО майже мільйон гривень»

Ліси Буковини завжди виконували природоохоронну, захисну, оздоровчу функції та забезпечували людей необхідною деревиною.

Сьогодні загальна площа лісів Чернівецької області сягає майже 260 тис. га, запас деревини складає майже 63 млн. куб. м, стиглої і перестійної – майже 17 млн. куб. м. Наразі основні лісокористувачі – державні лісогосподарські підприємства Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства: Берегометське лісомисливське господарство, Путильський, Сокирянський, Сторожинецький, Чернівецький і Хотинський лісгоспи. Працюють вони дієво, адже на 1 листопада цього року ними сплачено до державного бюджету 15 млн. грн., до місцевого стільки ж, до цільових фондів – 30 млн. грн., у фонд оплати праці - майже 65 млн. грн. Працює сьогодні у державних підприємствах ЧОУЛМГ 2 249 осіб, їхня середньомісячна заробітна плата сягає понад 3200 гривень.

«Як виглядає лісова галузь Буковини у порівнянні з іншими областями країни?», - з таким питанням кореспондент «Буковинського віча» Марія Шкрібляк звернулась до начальника ЧОУЛМГ Анатолія Ковальського.

- Лісова галузь Буковини ніколи не пасла задніх. За темпами росту заготівлі та переробки деревини, відновлення лісів, сплати податків до бюджетів, заробітньої плати, ми входимо до п’ятірки кращих. Хоча, звичайно, є чимало проблем з які нам треба вирішувати.

- На вашу думку, що варто було б запозичити у наших сусідів - лісівників?

- Сьогодні на Волині збереглась тенденція використання і не деревних ресурсів лісу. Вони зберегли свої сокоекстрактні цехи. Коли я працював у Криму, то тамтешні лісівники не мали можливості займатись заготівлею деревини, а щоб здійснювати ведення лісового господарства необхідно чималі кошти, то кримчани займались рекреацією та розвитком туризму. І на цьому тоді лісівники заробляли до 7 млн. грн. у рік. І для нас це були великі гроші.

- Анатолію Йосиповичу, чи плануєте ще щось нове впроваджувати у лісову галузь краю?

- Нещодавно ми заключили договір про співпрацю з Львівським лісотехнічним університетом про створення канатно-трелювальних установок. Коли подивишся на схили Карпатських гір після лісорубів, то аж серце кров’ю обливається: бачиш ті рани, які наносимо землі. Якщо завітаєте у Путильський лісгосп, лісництво Яблуниця, де є трелювальна установка, то побачите чистий схил, очищений від залишків рубок, тобто, я б сказав, територія виглядає не тільки якісно, а й красиво. До того ж така установка зберігатиме молоді сіянці лісових дерев та полегшуватиме працю людей, оскільки роботи стануть більш безпечними. Тому сьогодні і у 2015 році лісівники краю працюватимуть саме у цьому напрямку. Хотілося б організувати роботу сокоекстрактного цеху, аби переробляти дари лісів. А це б дало можливість створити нові робочі місця, що є дуже важливо, особливо, для таких депресивних районів, як Путила і Вижниця.

- Важливо не тільки заготовити дари природи, а й продати. Чи є така можливість у лісівників краю?

- З розвитком туризму і буде попит на лісову лікарську, смачну, до того ж екологічно-чисту продукцію. Я впевнений, що хто б не завітав до Буковинських Карпат, обов’язково захоче скуштувати не тільки баношу з бринзою чи юшки з білих грибів, а й обов’язково захоче випити цілющого трав’яного чаю та ще й з варенням лісових ягід: суниці, ожини, чорниць, малини.

- Турист часто цікавиться й сувенірами. Чи зможуть лісівники допомогти у такому питанні?

- Нічого не треба створювати. У Вижниці наразі діє коледж прикладного мистецтва ім. Ю. Шкрібляка, там студенти такі вироби мистецтва виготовляють, що зуміють задовольнити навіть найвибагливішого покупця. Варто відзначити, що Буковина дуже багата на народних умільців. І я впевнений, що гість краю завжди захоче придбати цікаву річ напам’ять про зелений край. До слова, сьогодні у Савицькому лісництві (Берегометське лісомисливське господарство) вже декілька років поспіль діє крамничка «Лісовичок», де можна наразі придбати різні сувеніри, дари лісів, декоративні лісові деревця та кущі тощо. І, я сподіваюсь, що ця торгова точка буде розростатися і стане туристичною Меккою.

- Чи правда, що метод природного поновлення належить Буковині?

- Природне поновлення - це відновлення корінних материнських порід, які споконвіку ростуть на певній території. Такі дерева є стійкішими до шкідників, різних стихійних лих, температур. Сьогодні спостерігаємо всихання смереки, це якраз порушення того правила. Вона надзвичайно вибаглива не стільки до багатих грунтів, як до вологи, бо у неї поверхнева коренева система. А в останні роки ми спостерігаємо посушливе літо, тобто порушилась топологія створення цих посаджень і це створило негативні умови - через що і сохне смерека. Дійсно, саме науковці нашого краю почали вивчати та описувати цей метод поновлення лісів.

- Відомо, що лісівники краю надавали посильну допомогу на АТО. Чи і наразі ви допомагаєте воякам?

- На сьогодні буковинські лісівники надали вже майже один мільйон гривень допомоги. Перш за все, деревиною (як дошками так і необробленою) для створення бліндажів. Всього чотири вагони лісу. Для воїнів зібрали кошти на бронежилети, термобілизну, тепловізори, надали і транспорт та продукти харчування. Наразі постійно працюємо з волонтерами Буковини, котрі добре знають проблеми, з якими стикаються наші військові, особливо ті, які повертаються додому. У перші дні їм необхідна реабілітація. На базі мисливських будиночків ДП «Берегометське лісомисливське господарство» якраз вояки і проходять її. Берегометські лісівники пропонують демобілізованим не тільки відпочинок, а й необхідну медичну допомогу. З ними, за бажанням, спілкується психолог, і якщо потрібно, забезпечують і медикаментами. Все це надається безкоштовно.

- Дякую вам ,Анатолію Йосиповичу, за спілкування.

Марія Шкрібляк,

газета "Буковинське віче" від 4.12.2014 р.